Коли з’явились перші АЗС?

Автозаправні станції – явище порівняно нове. Хоча в наш час у це важко повірити. Автозаправки стали звичним елементом міського та заміського пейзажу. Подібна конкуренція змушує підприємств АЗС шукати нові шляхи розвитку, щоб стати ще привабливішими для потенційних клієнтів: проводиться реконструкція АЗС, заміна застарілого обладнання, з’являється додатковий сервіс (кафе, маркет, дитячий майданчик тощо). Однак, такі об’єкти почали з’являтися лише на початку ХХ століття, а перша АЗС, що відпускала етилований бензин, відкрилася в лютому 1923 року в Дейтоні (США).

Але актуальність автозаправних станцій почала вимальовуватися ще наприкінці ХІХ століття. 1888 року дружина Карла Бенца – Берта – вирушила на автомобілі в першу справжню поїздку. Досі всі виїзди винахідник “залізного коня” розглядав виключно як пробні. Шлях Берти лежав до міста Пфорцхайм. Дорогою вона зіткнулася з проблемою – паливо в баку закінчилося. Як не дивно, але заправлятися їй довелося в аптеці міста Вислох.

Тоді в аптеках продавався лігроїн – продукт нафтопереробки, який використовувався при деяких захворюваннях. Він і послужив паливом для автомобіля. Оскільки продавався лігроїн у маленьких пляшечках, Берті довелося закупити їх одразу велику кількість, щоби заповнити дволітровий бак.

Першою спеціалізованою АЗС вважається станція у Сіетлі, відкрита у 1907 році. Вона була досить примітивною: низка цистерн з каністрами, з яких паливо заливалося в бак. Такі станції одинично з’являлися в різних місцях, і ні про яку масовість АЗС тоді не йшлося.

Початок серійного виробництва автомобілів зажадав і наявності великої кількості автозаправок. Після того, як Генрі Форд поставив виготовлення техніки на конвеєр, у 20-х роках ХХ століття почалося масове будівництво АЗС. Тоді ж на заправках почали використовувати стовпчики з механічними дозаторами. А ще через 10 років з’явилися електричні дозатори.

У той же час у Німеччині на тротуарах уздовж проїжджої частини починають встановлювати бензоколонки, прозвані в народі залізними дівами. Це пов’язано з їхнім зовнішнім виглядом, що нагадував відому знаряддя для тортур: угорі такої колонки встановлювалася кругла табличка, що містила назву компанії-виробника.

У середині ХХ століття автозаправні станції набули більш звичного для нас вигляду. Вони перетворилися на справжні комплекси, де надавалися не лише послуги із заправки транспорту. Тут стали продавати й інші товари для автомобілістів: витратні матеріали та запчастини. Також на заправках почали надавати деякі послуги з обслуговування автомобіля, тут водії отримали можливість перекусити та купити напої. Заправки стали облаштовуватися навісами та зручними під’їздами та виїздами.